ПИЛИПЕНКО
СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
(1891–1934)

1Український письменник, публіцист, організатор і вихователь творчої молоді, журналіст, редактор багатьох українських газет, видавець, борець, за відродження української культури, засновник першої української письменницької організації «Плуг».

Сергій Пилипенко – людина, якою захоплювалися в 20-і роки ХХ століття сучасники, але після подій, пов'язаних з репресією, на довгий час залишався маловідомою фігурою в історії української культури. Його життєвий шлях і творча спадщина коштують окремого дослідження, тому що розмова про культурно-літературне життя України, яка на початку 20-30-х років ХХ століття була сконцентрована в Харкові, неможливо без цієї неординарної людини.

Пилипенко Сергій Володимирович – народився 22 липня в 1891 р. в Києві в сім'ї народного учителя.

У 1909 р. закінчив Першу київську гімназію. Навчаючись, активно брав участь в колах Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), членом якої вважав себе з 1908 р. Після гімназії вступив на історичний факультет Київського університету (відділ славістики). Мріяв присвятити себе літературі і вивченню іноземних мов.

На початок Першої світової війни вчителював в м. Броварах. Влітку в 1914 р. Сергія Пилипенко призвали до царської армії і відправили на фронт, де він пройшов шлях від рядового до капітана, був тричі поранений, відрізнився безприкладною мужністю і відвагою, отримав усі можливі бойові офіцерські нагороди. В цей же час починає займатися журналістикою, редагував в Ризі фронтову газету «Український голос».

Після демобілізації в 1918 р. повернувся в місто Київ. Продовжив займатися літературою і журналістикою. Очолив редакцію газети «Народна воля».

Потім працював головним редактором газет «Більшовик», «Ізвєстія», «Комуніст». Під час Громадянської війни командував бригадою Червоної Армії. Після закінчення Громадянської війни редагував газету «Селянська правда», обіймав керівні посади у видавництвах «Книгоспілка».

Організував першу в Радянському Союзі письменницьку організацію «Плуг» і став її головою. Цей період життя Сергія Володимировича наповнений активною письменницькою працею і виданням своїх книг і статей.

24 1

У кінці 20-х років ХХ століття Сергій Володимирович Пилипенко працює директором Науково-дослідного інституту Тараса Шевченка в Харкові (співпрацює з видатним діячом Д. Багалієм). Очолював редакційну колегію журналу літературознавства – «Літературний архів», редактором наукових видань творів класиків, в 1931-32 р.р. увійшов до редколегії «Літературної газети», був відповідальним секретарем Федерації письменників України. Редакторська праця забирала у С.В. Пилипенко немало часу. Все ж він залишив цікаву і різноманітну літературну творчість. Він відомий як публіцист, автор поезій, нарисів, оповідань, казок, гумористичних і сатиричних творів. Значна частина літературної спадщини була опублікована за його життя. Але немало творів загублені і знищені.

Постановою партійної колегії ЦК КП(б) від 21 червня 1933 року. С. Пилипенко виключений з партії «як не більшовик; за спотворення національної політики, ідеологічну нестійкість і примирливе відношення до буржуазно-націоналістичних елементів». Після обшуку на квартирі у будинку «Слово» 29 листопада в 1933 р. С.В. Пилипенко був заарештований і розділив долю цілої плеяди представників української інтелігенції 1930-хх років ХХ століття, трагічну долю тих, кого пізніше назвуть Розстріляне Відродження. Секретно-політичний відділ ГПУ УРСР побачив в його діях такі ознаки злочинів, передбачених в 54-8 і 54-11 Кримінального кодексу УРСР: – «Був активним учасником української контрреволюційної організації – національний блок УВО, який прагнув звалити Радянську владу на Україні шляхом озброєного повстання, належав до терористської групи, особисто очолював терористичний трійку в організації замаху на голову раднаркому УРСР тов. Чубаря».

Судова трійка 23 лютого в 1934 р. клопотала перед Колегією ОГПУ про застосування до Пилипенко «вищої міри соціального захисту – «розстріл». Колегія ОДПУ УССР 3 березня в 1934 р. затвердила цю пропозицію.

Пройшов час. Постановою військового трибуналу Київського військового округу від 30 квітня в 1957 р. вирок відносно Пилипенко С.В. був скасований і справа припинена через відсутність складу злочину. Сергій Володимирович Пилипенко реабілітований посмертно.

Сьогодні, у наш час, ім'я С.В. Пилипенко повертається в нашу історичну пам'ять. Воно звучить на численних міжнародних літературних і історичних конференціях не лише в нашій країні, але і за її кордонами. Його творчість і громадська діяльність, внесок у розвиток української культури вивчають студенти, майбутні філологи і журналісти, в українських і американських (у тому числі Мічігані і Ілінойсі) університетах.


vtour

Снимок экрана 2020 05 12 в 21.27.17

Снимок экрана 2020 05 12 в 21.27.25

Снимок экрана 2020 05 12 в 21.26.17

Університет в соцмережах

Kname facebook instagramicons8 википедия 64

Ми у соцмережах

facebook 

Банер головний

ХНУМГ_100 років